Регламент Європейського парламенту №998/2003
Регламент (ЄС) № 998/2003 Європейського Парламенту та Ради від 26 травня 2003 року про вимоги щодо здоров'я тварин, що застосовуються до некомерційного переміщення домашніх тварин, та про внесення змін до Директиви Ради 92/65 / ЄЕС
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, а зокрема ст. 37 та ст. 152( 4)( б),
-беручи до уваги пропозицію Комісії [1];
-беручи до уваги висновок Економічного та Соціального Комітету [2],
-після консультацій з Комітетом регіонів,
Діючи відповідно до процедури, встановленої у ст. 251 Договору [3] та у світлі спільного тексту, затвердженого Погоджувальним комітетом 18 лютого 2003 р.,
Беручи до уваги:
(1) Необхідно узгодити вимоги щодо здоров'я тварин, що застосовуються до некомерційного переміщення домашніх тварин між державами-членами та з третіх країн, і лише заходи, прийняті на рівні Співтовариства, можуть досягти цієї мети.
(2) Цей Регламент стосується переміщення живих тварин, охоплених Додатком І до Договору. Безпосередньою метою деяких його положень, зокрема тих, що стосуються сказу, є охорона здоров’я населення, тоді як інші стосуються лише здоров’я тварин. Тому ст. 37 та ст. 152(4)(б) Договору становлять відповідну правову основу.
(3) Ситуація зі сказом різко покращилась у всьому Співтоваристві за останні 10 років після впровадження програм пероральної вакцинації лисиць в регіонах, які постраждали від епідемії сказу серед лісових тварин, яка панувала в північно-східній Європі з 1960-х років.
(4) Це вдосконалення призвело до того,що Сполучене Королівство та Швеція відмовились від карантинної системи, що існувала десятиліттями, на користь альтернативної, менш обмежувальної системи з подібним рівнем безпеки. Тому доцільно забезпечити на рівні Співтовариства, застосування спеціальної системи переміщення домашніх тварин до цих держав-членів на перехідний період у п’ять років і щоб Комісія представила, з огляду на накопичений досвід та наукову думку Європейського органу з безпеки харчових продуктів,звіт із відповідними пропозиціями у встановлений термін. Слід також забезпечити запровадження швидкої процедури для прийняття рішення про тимчасове продовження згаданої перехідної системи, зокрема, якщо для наукової оцінки набутого досвіду необхідні більш тривалі періоди, ніж встановлені в даний час.
(5) Випадки сказу, що спостерігаються у домашніх тварин у Співтоваристві, в даний час стосуються переважно тварин, що походять з третіх країн, де міський сказ є ендемічним. Отже, вимоги щодо здоров'я тварин, які зазвичай застосовуються державами-членами до м'ясоїдних домашніх тварин, завезених з третіх країн, слід відповідно посилити.
(6) Однак слід передбачити відступ для переміщення з третіх країн, які з точки зору здоров'я тварин належать до того самого географічного регіону, що і Співтовариство.
(7) Стаття 299(6) (c) Договіру та Регламент Ради (ЄЕС) № 706/73 від 12 березня 1973 р. щодо домовленостей Співтовариства, що застосовуються до Нормандських островів та острова Мен для торгівлі сільськогосподарською продукцією [4], передбачає, що ветеринарне законодавство Співтовариства застосовується до Нормандських островів та острова Мен, які в контексті даного Регламенту вважаються частиною Сполученого Королівства.
(8) Також доцільно встановити правову базу для вимог щодо здоров'я тварин, що застосовуються до некомерційного переміщення видів тварин, які не заражені сказом або не мають епідеміологічного значення щодо сказу та інших захворювань, що вражають види тварин перераховані у Додатку I.
(9) Доцільно, щоб цей Регламент застосовувався без шкоди для Регламенту Ради (ЄС) № 338/97 від 9 грудня 1996 року про захист видів дикої фауни та флори шляхом регулювання торгівлі ними [5].
(10) Заходи, необхідні для виконання цього Регламенту, повинні бути прийняті відповідно до Рішення Ради 1999/468 / ЄС від 28 червня 1999 року, що встановлює процедури для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії [6].
(11) Існуючі вимоги Спільноти щодо здоров’я тварин, зокрема Директива Ради 92/65 / ЄЕС від 13 липня 1992 р., що встановлює вимоги щодо здоров’я тварин, що регулюють торгівлю та імпорт у Співтовариство тварин, сперми, яйцеклітин та ембріонів, на які не поширюються вимоги щодо здоров’я тварин викладені в конкретних правилах Співтовариства, як визначено у пункті I Додатку А, до Директиви 90/425 / ЄЕС [7], як правило, застосовуються лише до торгівлі. Для того, щоб уникнути шахрайського маскування як некомерційне переміщення домашніх тварин у значенні цього Регламенту, положення Директиви 92/65 / ЄЕС, що стосуються переміщення тварин цього виду, викладені в частинах A та B Додатку I повинні бути змінені для забезпечення узгодженості з цим Регламентом. З цією ж метою повинна бути можливість встановити максимальну кількість тварин, яких можна переміщати у значенні цього Регламенту, вище якої застосовуються правила торгівлі.
(12) Заходи, передбачені цим Регламентом, призначені забезпечити достатній рівень безпеки стосовно цих ризиків для здоров'я. Вони не становлять невиправданих перешкод для руху, що випливають із сфери його застосування, оскільки вони спираються на висновки експертних груп, з якими проводились консультації з цього питання, зокрема на доповідь Наукового ветеринарного комітету, опубліковану 16 вересня 1997 р..
ПРИЙНЯЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:
ГЛАВА I Загальні положення
Стаття 1
Цей Регламент встановлює вимоги щодо здоров’я тварин, які застосовуються до некомерційного переміщення домашніх тварин, та правила, що застосовуються до контролю за таким переміщенням.
Стаття 2
Цей Регламент застосовується до переміщення між державами-членами або з третіх країн домашніх тварин видів, перелічених у Додатку I.
Нинішній Регламент застосовується без шкоди для Регламенту (ЄС) № 338/97.
Цей Регламент не впливатиме на положення, засновані на інших підставах, крім тих, що стосуються вимог щодо здоров'я тварин і спрямовані на обмеження переміщення певних видів або порід домашніх тварин.
Стаття 3
Для цілей цього Регламенту:
(a) "домашні тварини" означають тварин видів, перелічених у Додатку I, якІ супроводжують своїх власників або фізичну особу, відповідальну за них від імені власника під час їх переміщення, і не призначені для продажу або передачі іншому власнику;
(b) "паспорт" означає будь-який документ, що дозволяє чітко ідентифікувати домашню тварину та містить дані, що дозволяють перевірити його статус щодо цього Регламенту, який повинен бути складений відповідно до статті 17, абзац другий;
(c) "переміщення" означає будь-яке переміщення домашньої тварини між державами-членами, його в'їзд або повторний в'їзд на територію Співтовариства з третьої країни.
Стаття 4
1. Протягом восьмирічного перехідного періоду, що починається з дати набрання чинності цим Регламентом, тварини видів, перелічених у частинах А та В Додатку І, вважатимуться ідентифікованими, якщо вони мають:
(а) чітко розбірливе татуювання; або
(b) система електронної ідентифікації (транспондер).
У випадку, зазначеному в попередньому пункті (b), якщо транспондер не відповідає стандарту ISO 11784 або додатку А до стандарту ISO 11785, власник або фізична особа, відповідальна за домашню тварину від імені власника, повинна забезпечити зчитування транспондера під час будь-якої перевірки.
2. Не залежно від форми системи ідентифікації тварин, слід також передбачити деталі щодо імені та адреси власника тварини.
3. Держави-члени, які вимагають ідентифікації тварин, які потрапляють на їх територію,інакше ніж через карантин,мають бути ідентифіковані відповідно до ст.1. параграф 1, пункт (б),і можуть продовжувати цю практику протягом перехідного періоду.
4. Після перехідного періоду застосовуються лише методи, зазначені в пункті 1, параграф 1, пункт (b) буде прийнято як спосіб ідентифікації тварини.
ГЛАВА II Положення, що застосовуються до переміщення між державами-членами
Стаття 5
1. При переміщенні домашні тварини видів, перелічених у частинах A та B Додатку I, повинні, не порушуючи вимог, встановлених у ст. 6:
(а) бути ідентифікованими відповідно до ст. 4, та
(b) мати паспорт, виданий ветеринарним лікарем уповноваженим органом влади, що підтверджує, що була проведена діюча вакцинація, або, якщо це необхідно, повторна вакцинація проти сказу, відповідно до рекомендацій лабораторії-виробника, проведеної на тварині з інактивованою вакциною, що містить принаймні одну антигенну одиницю на дозу (стандарт ВОЗ).
2. Держави-члени можуть дозволити пересування тварин, перелічених у частинах А та В Додатку I, віком до трьох місяців, які не були щеплені, якщо вони мають паспорт та залишались з народження на місці без контакту з потенційно вразливими на зараження дикими тваринами або супроводжуються матір'ю, від якої вони залежні.
Стаття 6
1. Протягом перехідного періоду, що триває п’ять років з дати набрання чинності цим Регламентом,на ввіз домашніх тварин, перелічених у частині А Додатку I, в Ірландію, Швецію та Великобританію поширюються такі вимоги:
- вони повинні бути ідентифіковані відповідно до ст. 4 .1,(b),або якщо держава-член місця призначення також приймає ідентифікацію відповідно до ст. 4.1,(а) і
- вони повинні мати паспорт, виданий ветеринарним лікарем, уповноваженим компетентним органом, що засвідчує, на додаток до умов, встановлених у ст. 5 .1.(b), що нейтралізуючий титр антитіл щонайменше 0,5 МО / мл проводили на зразку у затвердженій лабораторії протягом періодів, встановлених національним законодавством, чинним на дату, зазначену у ст. 25, другий абзац.
Титр антитіл не потрібно повторювати тваринам, яких регулярно вакцинували після цього дослідження з інтервалами, визначеними у ст. 5. 1 без перерви в протоколі вакцинації, який вимагає лабораторія-виробник.
Держава-член місця призначення може звільнити домашніх тварин, які рухаються між цими трьома державами-членами, від вимог щодо вакцинації та титр антитіл, передбачених у першому підпункті цього пункту, відповідно до національних правил, що діють на дату, зазначену у статті 25, другий абзац.
2. За винятком випадків, коли компетентний орган надає відступ у конкретних випадках, тварини виду до тримісячного віку, переліченого в частині А Додатку І, не можуть переміщуватися до досягнення ними віку, необхідного для вакцинації, і, якщо це передбачено законом , піддають тесту на титр антитіл.
3. Перехідний період, викладений у параграфі 1 може бути розширений Європейським Парламентом та Радою, діючи за пропозицією Комісії відповідно до Договору.
Стаття 7
Переміщення між державами-членами або з території, переліченої у розділі 2 частини B Додатку II, тварин, перелічених у частині C Додатку I, не підлягає будь-яким вимогам щодо сказу. Там, де це необхідно, щодо інших хвороб можуть бути встановлені конкретні вимоги, включаючи можливе обмеження кількості тварин та типовий сертифікат, який ці тварини повинні мати відповідно до процедури, встановленої у статті 24(2).
ГЛАВА III Умови, що стосуються перевезень з третіх країн
Стаття 8
1. Під час переміщення домашніх тварин видів, перелічених у частинах A та B Додатку I:
(a) якщо вони походять з третьої країни, переліченої в розділі 2 частини B та частині C Додатку II, та ввозяться в:
(i) одну з держав-членів, перелічених у розділі 1 частини B Додатку II, відповідають вимогам статті 5(1).
(ii) одна з держав-членів, перелічених у частині A Додатку II, безпосередньо або після транзиту через одну з територій, перелічених у частині B Додатку II, відповідає вимогам статті 6.
(b) якщо вони походять з іншої третьої країни і вводяться в:
(i) одну з держав-членів, перелічених у розділі 1 частини B Додатку II:
- ідентифікуються за допомогою системи ідентифікації, передбаченої ст. 4, та піддаються:
- вакцинації проти сказу відповідно до вимог ст. 5, та
- титр нейтралізуючих антитіл щонайменше 0,5 МО / мл, проведений на зразку, відібраному уповноваженим ветеринарним лікарем, принаймні за 30 днів після вакцинації та за три місяці до переміщення.
Титр антитіл не потрібно повторювати на домашній тварині, яка була вакцинована через інтервали, встановлені в ст. 5(1).
Цей тримісячний період не застосовується до повторного в'їзду домашньої тварини, паспорт якої засвідчує, що титр було проведено з позитивним результатом до того, як тварина покинула територію Співтовариства;
(ii) одна з держав-членів, перелічених у частині A Додатку II, безпосередньо або після транзиту через одну з територій, перелічених у частині B Додатку II, підлягає карантину, або якщо після в'їзду до Співтовариства виконуються вимоги статті 6.
2. Домашні тварини повинні мати сертифікат, виданий офіційним ветеринарним лікарем, або, при повторному в’їзді, паспорт, що засвідчує відповідність положенням 1.
3. Шляхом відступу від вищезазначених положень:
(a) для домашніх тварин з територій, перелічених у Розділі 2 Частини B Додатку II, для яких це було створено відповідно до процедури, передбаченої у Статті 24 (2), що на територіях застосовуються правила, щонайменше еквівалентні викладеним у цій главі, і застосовуються правила, викладені в главі II;
(b) переміщення домашніх тварин між Сан-Марино, Ватиканом та Італією, Монако та Францією, Андоррою та Францією чи Іспанією, та Норвегією і Швецією, відповідно, може продовжуватися за умов, встановлених національними правилами, що діють на зазначену дату до ст. 25, параграф 2;
(c) відповідно до процедури, встановленої у ст. 24(2) та за умов, що мають бути встановлені, може бути дозволено завезення невакцинованих домашніх тварин видів віком до трьох місяців, перелічених у Частині A Додатку I, з третіх країн, перелічених у Частинах B та C Додатку II, якщо ситуація зі сказом в країні це виправдовує.
4. Домовленості щодо впровадження цієї статті, зокрема, типового сертифіката, приймаються відповідно до процедури, встановленої у статті 24(2).
Стаття 9
Умови, що застосовуються до переміщення тварин з видів, перелічених у частині С Додатку І, з третіх країн та типовий сертифікат, який вони повинні мати, повинні встановлюватися відповідно до процедури, встановленої у статті 24(2).
Стаття 10
Перелік третіх країн, як передбачено у частині С Додатку II, повинен бути заповнений до дати, зазначеної у ст. 25(2) та відповідно до процедури, встановленої у ст. 24(2). Для включення до цього списку третя країна повинна спочатку надати свій статус що до сказу та продемонструвати, що:
(а) існує обов'язок повідомляти органи влади про підозру на сказ;
(b) ефективна система моніторингу існує щонайменше два роки;
(c) структура та організація її ветеринарної служби є достатніми для забезпечення дійсності сертифікатів;
(d) впроваджені всі регуляційні заходи щодо запобігання та боротьби зі сказом, включаючи правила щодо імпорту;
(e) діють правила щодо продажу вакцин проти сказу (перелік затверджених вакцин та лабораторій).
Стаття 11
Держави-члени роблять загальнодоступною чітку та легкодоступну інформацію про медичні вимоги, що застосовуються до некомерційного переміщення домашніх тварин на території Співтовариства, та про умови, за яких вони можуть бути ввезені або повторно ввезені на цю територію. Також забезпечують, щоб співробітники пунктів в'їзду були повністю проінформовані про ці правила та могли їх застосовувати.
Стаття 12
Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоб домашні тварини, які потрапляють на територію Співтовариства з третіх країн, крім перелічених у розділі 2 частини В Додатку II, зазнавали:
(a) для менш ніж п’яти домашніх тварин - перевірка документації та посвідчення особи компетентними органами в пункті в’їзду мандрівників на територію Співтовариства;
(b) у випадку понад п'яти домашніх тварин - вимог та перевірок, встановлених Директивою 92/65 / ЄЕС.
Держави-члени призначають орган, відповідальний за ці перевірки, та негайно інформують про це Комісію.
Стаття 13
Кожна держава-член складає перелік пунктів в'їзду, як зазначено у ст. 12 та надсилає його іншим державам-членам та Комісії.
Стаття 14
Під час будь-якого переміщення власник або фізична особа, відповідальна за домашню тварину, повинна мати можливість пред'явити органам, відповідальним за контроль, паспорт або сертифікат, передбачені ст. 8(2), що підтверджує, що тварина відповідає вимогам, встановленим для такого пересування.
Зокрема, у справі, зазначеній у ст. 4.1.(b) якщо транспондер не відповідає стандарту ISO 11784 або Додатку А до стандарту ISO 11785, власник або фізична особа, яка відповідає за домашню тварину, повинна забезпечити зчитування транспондера під час кожного огляду.
Якщо така перевірка виявить, що тварина не відповідає вимогам, встановленим цим Регламентом, компетентний орган, проконсультувавшись із офіційним ветеринаром, приймає рішення:
(а) повернути тварину до країни походження;
(b) ізолювати тварину під офіційним контролем на час, необхідний для задоволення вимог що до здоров'я, за рахунок власника або фізичної особи, відповідальної за тварину; або
(c) як крайній засіб – усипляння тварини без фінансової компенсації, якщо її повернення або ізоляцію через карантин неможливо здійснити.
Держави-члени забезпечують, що усі тварини, яким відмовлено у в'їзді на територію Співтовариства,будуть утримувались під офіційним контролем до повернення до країни походження або будь-якого іншого адміністративного рішення.
ГЛАВА IV Загальні та заключні положення
Стаття 15
Якщо вимоги щодо переміщення передбачають титр антитіл до сказу, зразок повинен взяти уповноважений ветеринарний лікар, а тест повинен провести затверджена лабораторія відповідно до Рішення Ради 2000/258 / ЄС від 20 березня 2000 р., яка визначає конкретний інститут відповідальний за встановлення необхідних критеріїв для стандартизації серологічних тестів з моніторингу ефективності вакцинації проти сказу [8].
Стаття 16
Протягом перехідного періоду в п’ять років з дати набрання чинності цим Регламентом ті держави-члени, які мають особливі положення щодо ехінококозу та кліщів на дату набрання чинності цим Регламентом, можуть передбачати в’їзд домашніх тварин на свою територію на відповідність цим вимогам.
З цією метою вони надішлють Комісії звіт про стан хвороби в їх країні з обґрунтуванням необхідності додаткових запобіжних заходів для запобігання ризику занесення хвороби.
Комісія інформує держави-члени в рамках Комітету, передбаченого ст. 24 про ці додаткові гарантії.
Стаття 17
Для переміщення тварин видів, перелічених у частинах A та B Додатка I,можна встановити вимоги технічного характеру, відмінного від передбачених цим Регламентом, відповідно до процедури, встановленої у ст.24(2).
Зразок паспортів, який повинні мати при собі тварини видів, перелічених у частинах А та В Додатку І, під час пересування, складається відповідно до процедури, встановленої у ст. 24(2).
Стаття 18
Захисні заходи, передбачені Директивою Ради 90/425 / ЄЕС від 26 червня 1990 року щодо ветеринарних та зоотехнічних перевірок, що застосовуються у торгівлі в межах Співтовариства певними живими тваринами та продуктами з метою вдосконалення внутрішнього ринку [9] та Директивою Ради 91/496 / ЄЕС від 15 липня 1991 р., що встановлює правила, що регулюють організацію ветеринарних перевірок тварин, що ввозяться до Співтовариства з третіх країн, та внесення змін до Директив 89/662 / ЄЕС, 90/425 / ЄЕС та 90/675 / ЄЕС [10].
Зокрема, на запит держави-члена або з ініціативи Комісії, коли ситуація, що стосується сказу в державі-члені або третій країні це виправдовує, може бути прийнято рішення відповідно до процедури, встановленої у статті 24(3), що тварини видів, перелічених у частинах A та B Додатку I, що походять з цієї території, повинні відповідати умовам, встановленим у ст.8(1)(б).
Стаття 19
Частина C Додатку I та Частини B і C Додатку II можуть бути змінені відповідно до процедури, встановленої у ст. 24(2) взявши до уваги розвиток подій на території Співтовариства або в третіх країнах щодо захворювань, що вражають види тварин, на які поширюється дія цього Регламенту, зокрема сказ, і, де це необхідно, обмежити кількість тварин, яких можна переміщати для цілей цього Регламенту .
Стаття 20
Будь-які імплементаційні заходи технічного характеру повинні прийматися відповідно до процедури, встановленої у ст. 24(2).
Стаття 21
Будь-які перехідні правила імплементації можуть бути прийняті відповідно до процедури, встановленої в 24(2), щоб забезпечити перехід від діючих правил до тих, що встановлені цим Регламентом.
